Не давати факти, а вчити мислити, -

автор підручників з біології


Вітаємо, друзі. Ось і обіцяна стаття про роботу над підручниками з біології. Як відбувається цей складний процес? Яким має бути сучасний підручник? Чи можуть взагалі сучасні діти читати підручник? Про все це розмірковує Микита Каліберда, з яким сьогодні ми говоримо вдруге. У першому інтерв’ю ми спілкувалися про роботу шкільного вчителя біології. Про це читайте тут.


Зараз мій співрозмовник – автор та редактор у видавництві «Соняшник». Був співавтором підручників з біології для 9 (2017), 10 (2018) та 11 (2019) класу, автором робочих зошитів до них, а також керівником авторського колективу посібника «Захопливий світ біології» (2019, про книжку читайте тут). Крім цього, Микита Каліберда з колегами розробили й випустили настольну гру з екології.


ЯК САМЕ ЦЕ ПРАЦЮЄ?


Якби ви мали порадити комусь підручники, співавтором яких ви були, що поставили б на перше місце? Чим особливий підхід до викладу матеріалу?


Здебільшого підручники біології пишуть як книжки, в яких наведено факти. Факти якось пояснені, розжовані, є приклади й питання щодо того, як ти їх запам’ятав. Нам (співавторам) видавалося, що треба не стільки наводити дітям факти, скільки пояснювати, як щось працює. Чому щось саме таке? Чому не інше? Проблема наших підручників у тому, що вони виходять товстелезними. Дуже багато місця забирає пояснити, чому щось саме так.


От наприклад, чому європейці здатні пити молоко, а люди у Південній Америці – ні? У людей з Південної Америки немає фермента, що здатен перетравлювати молочний цукор лактозу. Якщо вони і споживають молоко, то тільки у вигляді кисломолочних продуктів, де бактерії вже розщепили лактозу. А змога споживати сире молоко вважається ознакою «європейськості». Вважається, що саме в європейській популяції виникла ця мутація, завдяки якій люди можуть протягом життя споживати молоко, а не тільки у віці немовляти. Можна нічого не пояснювати, а просто навести цей факт у книжці. А можна пояснити, як люди мігрували, як відбувається розщеплення лактози.


Або ось тема глобального потепління. Часто говорять: «Є парникові гази, вони зумовлюють глобальне потепління». Проте що саме парникові гази роблять? Вони що, батарея? Треба ж пояснити, що вони відбивають назад на планету теплове випромінювання. Тобто вони не випускають із Землі якусь частину енергії, додатково нагріваючи планету. Багато авторів уникають детальних пояснень, чому щось саме таке, а не інше.


Ось іще тема: ми отримуємо енегрію з їжі. Як ми її отримуємо? Іноді напишуть у підручнику, що є мітохондрія, а вона виробляє енергію АТФ. Добре, але ж як це відбувається? Як можна з речовини добути енергію? Ми, наприклад, намагаємося пояснити на аналогіях. У нашій книжці відра намальовані, в яких вода переливається, падає на млин, а млин виробляє вже енергію. Так, без цього можна обійтися. Тут важливо, яку мету перед собою ставити. Ми хочемо, щоб діти зрозуміли, чому це, як це. Не лише що це, а і як воно працює і чому воно саме таке.



Потім вони можуть забути конкретний матеріал чи назви. Проте сам процес розуміння буде їх розвивати набагато потужніше, ніж вивчення факту. Учні можуть забути, скажімо, що енергія називається АТФ, але знатимуть, що вона має виділятися порціями. Бо як вся виділиться, все згорить... Якщо ти береш атомну бомбу і починаєш з неї потихеньку виділяти енергію, ти отримуєш атомну електростанцію. Якщо ти її підпалюєш, у тебе вибух і руйнування. Звідки це? А це отам, в клітині все починається. Ми хотіли, щоб діти разом з нами мислили. І вчилися застосовувати знання.



ЧОРНА ОБКЛАДИНКА, АЛЬБОМНА СТОРІНКА

Як ви підходите до дизайну підручників?


Ми вирішили, що книжка має бути більш яскравою, контрастною. Тому тло обкладинки - чорне. У нас була велика дискусія, чи можна робити підручник чорним. Та все ж я переконаний, що це класно. Ми пробували також зробити підручник з альбомною орієнтацією сторінки (горизонтально). Часто в учня бракує на парті місця для руки – лікоть висить. Якщо зробити підручник коротшим, але ширшим, це розв’яже проблему. На жаль, такий дизайн не відповідає державним вимогам до підручників, тому поки цю ідею не вдалося реалізувати.


Як працювали з ілюстраторами?


Наукова ілюстрація – це справді складно. По чотири рази перемальовували одну річ: то щось не так, то щось має бути видно, а щось не треба, то кольором щось треба виділити...


Які зараз найбільші проблеми стоять перед авторами підручників?


У нас, а надто у дітей, кліпова свідомість. Мабуть, новий підручник має бути вже зовсім іншим. Це має бути щось невеличке, але всеосяжне.

Величезна проблема є з підручниками для старших класів. Якщо людина не планує складати ЗНО з цього предмета, як до неї достукатись? Який підручник їй потрібен? Ніякий. Який не роби, учень його не читатиме. Цей учень половину уроку робить українську літературу, а половину – англійську мову, тому що це він буде складати... Єдине, що чіпляє, це тема, дотична до життя. Наша програма з біології не дотична до життя або дотична до глобального життя. Але те, що стосується всіх, ніби не стосується нікого.

МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА Й ПІДРУЧНИК


Які теми вас найбільше захоплюють?


Мене захоплювала хімія й біологія, тому я свідомо пішов вивчати біохімію. Найбільше мене захоплюють біохімічні знання, те, що відбувається на молекулярному рівні. Клітинна біологія мені теж близька. Наразі все це так намішано, що межі між галузями знань немає. Якось останнім часом я дуже захопився біотехнологіями: як ми використовуємо біологічні знання. У підручнику для 11 класу є останній параграф – «Біологія і майбутнє людства». Тема була необов’язковою, але ми вирішили його написати. Це параграф про те, як біотехнологічні знання можуть змінити наше життя, і як ми їх мали б використати. Те, над чим усі зараз борються, – це штучний фотосинтез: як перетворювати вуглекислий газ у щось солоденьке, щось їстівне... Вчені намагаються це зробити без рослин, проте до такого ми ще не готові. Це питання випливає з проблеми забезпечення їжею.

Обговорювали екологічні проблеми: говорили про аеропоніку, гідропоніку (способи вирощування рослин без ґрунту).

Також говоримо про далекі перспективи. Є навіть шматочок про іншопланетні мандрівки. Рано чи пізно ми полетимо, і до чого тут буде біологія...


Щось мені це нагадує фільм «Марсіанин»... Думаю, не лише мені.


До речі, він науково достовірним вважається. Класно, що біологія – це не суха теорія. Ми звертаємо увагу учнів на те, що біологічні знання будуть і справді змінювати наше життя, учні в майбутньому будуть дотичні до цього, побачать це. Мене дуже тішить, що в нас такий класний параграф вийшов.

А ВИ ЗНАЄТЕ, ЩО ТАКЕ РДЕСНИК? НАСТОЛЬНА ГРА З БІОЛОГІЇ


У вашому портфоліо є ще й настолка з біології. Розкажіть нам, як вона з’явилася, і як у неї грати.


Ми подумали, що нам бракує чогось, де діти можуть рухати руками. Є думки створити таку настольну гру про молекулярну біологію. Проте одразу в нас викристалізувалася гра з екології, і ми зробили спершу її. У грі намагалися змоделювати побудову харчових мереж. Є набір організмів, які харчуються одне одним. Гравець має скласти найбільш розгалужену харчову піраміду. Ще є картки несприятливих подій: з їх допомогою гравці можуть впливати на піраміди одне одного. Підкидати паразитів чи вирубку можуть, спалювання, інсектициди чи браконьєрів. Тоді гравець, на якого «вплинули», має якісь організми зі своєї мережі відкинути. А це призводить до того, що частина мережі руйнується. І це яскраво ілюструє те, що складно побачити в природі. Ми говоримо дітям: якщо одного організму не буде, може, інші загинуть... А тут ти розкладаєш картки на столі й бачиш усі процеси. Тобі кажуть: браконьєри прийшли і вбили всіх зайців. Ти витягуєш зайця – і в тебе верхні рівні мережі пропали... Організмам з тих рівнів нема чим харчуватися, бо вони трималися на зайці. Що більше джерел для їжі, то стабільніша мережа. Буває, третина рослин загинула, але в тебе нічого не зруйнувалася, бо в тебе все розгалужене. Тут вчитель має сказати: «Ну ж бо зупиніться на хвилинку, що в нас щойно сталося?» Ми ходили до школи спеціально з цією грою, спостерігали, як діти грають.

Виявилося, що діти часто не знають тих організмів, які живуть довкола нас. Не знають, який вигляд має осока, осот, рогіз. Є й не зовсім загальновідомі назви в грі: рдесник, наприклад. Хто його їсть, той рдесник? А ось хто їсть рдесник! Є також купа елементів гри, які вчитель може використати для повторення. Якщо гарно пояснити правила, то це класно і можна грати.




Розмовляла Наталія Пендюр.

Стежте за нами:
  • Black Facebook Icon
Зелений Ліхтарик
This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now