За папірець на природі вухо відкрутять!

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ У ЧЕХІЇ


"Ліхтарик" сьогодні запрошує вас на чаювання. Сідайте біля нас, наливайте й собі чашечку. Можливо, під час читання у вас з'являться ідеї про те, як вивчати природу разом з дітьми.

Сьогодні наша співрозмовниця - переможниця конкурсу "Внутрішня карта" Оксана Совінська, мама двох дівчат семи й десяти років. І хоч Оксана часто навідується у рідні місця, зараз вона мешкає в місті Оломоуц на північному сході Чехії. За фахом Оксана юрист, але працює перекладачем та адміністратором у компанії, що продає вироби важкої металургії. Діти Оксани народилися вже в Оломоуці, ходять до звичайної чеської школи. Отож як з екологічним вихованням у чеській школі? Чи проводять тамтешні родини дозвілля на природі? Які підходи до природничого виховання популярні в цій країні? Про все це ми розпитаємо Оксану Совінську.



Гука тапір: збирай папір! Як діти сортують сміття

- Як у школі підходять до екологічного виховання?


- У школі екологічне виховання - це тренд. Символ нашої школи – тваринка тапір, а шкільний слоган: "Гука тапір: збирай папір!" Це заклик сортувати паперові відходи. Взагалі, конкурс зі збирання макулатури проводять двічі на рік в усіх школах. Який клас назбирає найбільше, отримає безкоштовний вхід до зоопарку. Діти дуже люблять змагатися. Моя дочка Аня першого року була до цього якась байдужа, а потім почала сама збирати папір. У нас вдома макулатури не так багато, тож вона збирала її по сусідах. Торік ми принесли кілограми два чи три. Проте я бачила батьків, яких діти примусили приперти до школи по 10-15 кілограмів паперу! В цей час перед школою сидить завуч, стоять ваги... Макулатуру важать, дані записують у величезний журнал. Тобто все дуже серйозно. Це, звичайно, дітей приводить до того, що треба сортувати сміття.


- Хіба сортується тільки папір?


- Ні, сортується багато матеріалів. У приміщенні шкіл стоять смітнички для пластику, паперу, скла та мішаного сміття. Так само було і в садочку. В Будинку дітей та молоді (там, де гуртки) є ще й компостні ями.

До речі, в Чехії немає такого свята як перше вересня. Для них свято, коли подають заяву в школу – "запис". Це проходить десь на початку квітня. Як правило, щоб дитину замотивувати, їй дають якийсь подаруночок. Ось молодша донька Оля, яка цього року пішла до першого класу, отримала в подарунок книжечку саме про те, як сортувати сміття.





- Чи не дивує твоїх дітей, що сміття не особливо сортують в Україні, коли вони приїжджають до бабусі? І взагалі сміття на вулицях міста?


- Не можу сказати, в Україні вони живуть в селі... А ось знайома розказувала історію... Вона жила в Чехії з дитиною до півторарічного віку, а потім переїхала до України. І перше, що почала робити дитина, коли вийшла на майданчик, – це збирати недопалки. В Чехії вона їх просто не бачила. Хоча сміття де-не-де буває, майданчики тут справді чисті.


- Наскільки мені відомо, щороку в школах дітей на певний період відправляють на природу. Це так звані "školy v přírodě" - школи на природі. Що там відбувається? Батьки оплачують школу на природі?


- Так, є якась сума, яку мають сплатити батьки, але вона зовсім невелика. Діти живуть в наметах або будиночках, де дуже примітивні умови, тому це не дорого. Це такий-собі тімбілдинг для дітей, щоб вони з класом на природі щось робили і більше подружилися. Щоб самостійність розвивали... Це є у всіх школах - у когось із першого, у когось із четвертого класу. Робиться це в тому числі для того, щоб діти не були "лише міські" - такий спосіб наблизити їх до природи.


Лісові школи / open air schools /поширилися у Європі протягом 20-го століття, спочатку як спроба протидіяти поширенню туберкульозу (навчання велося просто неба або в наметі). Тепер навчатися на природі виїжджають всі чеські учні - за межі власне школи (бази відпочинку, ферми). Там діти проводять близько тижня чи більше. Відбувається це в рамках навчальної програми.



Усі на день лісу! Мацати-гладити-чіпати дозволено


- А чи траплялося вам бувати на якихось заходах, подіях, пов'язаних з екологічним вихованням, поза межами школи?


- Насправді є цілий блок заходів, які проводить місто. З 1990 у нашому місті проводиться фестиваль EDO - Екологічні дні в Оломоуці. Тут зустрічаються фахівці з охорони природи й різних суміжних тем. А першого травня на головній площі щороку відбувається так званий Екоярмарок.


В музеї "Фортеця пізнання". Експозиція, присвячена комахам.

Там продають речі, вироблені власноруч, а ще - багато наметів із завданнями для дітей. І все на тему екології.

От, уявіть, завдання про сортування сміття. Тут стоять смітники, навколо розсипані різні речі, а ще поруч іграшкові машинки-сміттєвози. І діти, особливо хлопчики, цими машинками набирають і відвозять речі до відповідних контейнерів. Поруч намет Лісового управління Чеської Республіки. Тут вже завдання розкласти шматочки кори й листя до відповідних дерев, вгадати, якій тварині належать сліди. Чи й інші завдання, направлені на пізнання лісу.

Останнього разу на Екоярмарку давали нам спробувати їжу, приготовлену з трав, що ростутть в околицях Оломоуца. Наприклад, деруни з кропиви... Цілий день головна площа цим живе.

Участь у всіх цих заходах - безкоштовна. Та ще й мотивують за виконані завдання - діти отримують ручки, блокнотики. Таких заходів протягом року 5-6.


Схожа подія - Торжество лісу. Щороку вона відбувається в центральному парку. ЇЇ проводять магістрат Оломоуца разом з Управлінням лісів Республіки та багатьма іншими організаціями. На цій події дітям розповідають про те, як лісники піклуються про ліси. Мені запам’яталося завдання посадити ялинку в горщик. Дітям давали саджанці, горщики, землю, рукавиці. Розповідали, як воно в лісі росте, як воно в горщику буде рости, як за ним доглядати, і коли його пересаджувати в землю... Було там кілька організацій, у яких були в кліточках тваринки, яких знайшли пораненими й лікують. Наприклад, малюсінькі їжачки... Я ніколи в житті не бачила маленьких їжачків. Їжаки народжуються весною, але деякі на осінь, і вони не виживають, бо не встигають набирати жир. Так от їх забрали, щоб зимою годувати, а на весну випустити на природу.



Були там і собаки мисливські, яких діти могли спокійно гладити. Все могли мацати, що там лежало. Це все для дітей, ніхто не забороняє їм нічого чіпати. Наприклад, можна було торкнутися шкури дикого кабана. Відчути, які в нього шерстинки. Поруч була шкура лисиці і вовка, роги, черепи звірів. А ще традиційно на фестивалі бувають мисливські сурми, зроблені з рогів. Дітям дозволяється брати й сурмити. Можливо, комусь із дітей в майбутньому захочеться стати лісником... Лісник у Чехії - доволі престижна професія.



В робочу форму - і на тімбілдинг!

Громадські та приватні ініціативи


- Ми з дівчатами часто їздимо на події, присвячені вивченню природи, у так званий центр "Слуняков". Недалеко від Оломоуца під селом Горка над Моравоу викупили ділянку й збудували будинок з низьким енергоспоживанням та бережливим ставленням до довкілля. Наприклад, вони збирають дощову воду й використовують її для змивання в туалеті. Туалетний папір – тільки виготовлений з макулатури. Там висять рушники, які перуть, а не використовують паперові. У Центрі проводять літні табори, при "Слунякові" діє лісовий садочок. Тут влаштовують різні майстерні на екологічну тематику на вихідних – для широкого загалу. Це все теж безкоштовно! Колектив зовсім маленький, але на заходи для великої кількості людей вони запрошують добровольців. Студенти приходять, працюють.


На березі Морави

Останній такий захід, на який ми їздили з дітьми, був на тему райдуги. Це щось на зразок квесту, де кожне завдання для дітей було пов’язане з кольором веселки. Треба було навіть створити райдугу! В нас було дзеркало, вода, діти отримали основи розуміння, як з’являється на небі веселка.

Тут же проводять екскурсії на природу. Наприклад, ми любимо ходити на Ніч солов’їв. Орнітолог збирає групу й веде до лісу. Десь він розказує, а десь навпаки тихенько, щоб почути солов’їв... Бувають екскурсії, присвячені кажанам, бобрам, жабам. Ось ми ходили вздовж потоку й бачили погризені дерева. Прикольно! Це територія природного парку Літовельське Помораві, і там є де водитися і бобрам, і солов’ям, і кажанам.


гірський масив Єсеніки біля Оломоуца

"Sluňakov" (з 2006 року) - це неурядова організація, що діє для добра місцевої спільноти (у таких організацій в Чехії донедавна був особливий статус). Існує на спонсорські внески та пожертвування від місцевої влади та уряду, веде й комерційну діяльність (наприклад, продаж сувенірів). Прибуток від неї використовується на організаційні потреби. "Ми намагаємося поглибити зв'язок людей з природою та ландшафтом, у якому вони живуть. Сенс нашої діяльності я бачу в тому, що люди - це природні істоти, пов'язані з живим світом крихким прядивом різноманітних зв'язків" (директор Міхал Бартош).

І ще розкажу про приватні ініціативи. Ось є у нас фірма біля села Товачов, що добуває зі штучного озера гравій. Там організували екодень «Поприбираймо навколо озера». Ми в цьому брали участь. Фірма закупила мішки, рукавиці, у нас був обід безкоштовний. Там багато рибалок, а вони, на жаль, залишають після себе сміття. І ще фірма запросила ентомолога, який привіз колекції жуків, розказував про комах, що навколо озера водяться. Запросили також орнітолога, котрий розповідав про місцеве птаство. Фірма інвестувала до цього кошти. До речі, недавно фірма знайомих з Оломоуца організувала тімбілдинг у "Слунякові"– прийти і щось для екологічного будинку зробити! Садили рослини, прибирали сухе паліччя... Тобто тімбілдинг - це не просто пива попити. А ви, будьте ласкаві, одягніть робочу одежу і підіть попрацюйте. І пішли ж!



Діти в горах


- А батьки часто проводять час із своїми малюками на природі?

- Тут гарна така традиція, мені подобається, коли сім’я з дітьми виїжджає на природу, особливо в гори. Ми, пам'ятаю, в Україні виїжджали або на шашлики, або десь у волейбольчик пограти... Мали одне місце і нікуди більше не рухались. Навіть коли з наметами. Намети поставили, їжу розклали – всьо. У чехів треба десь іти. Обов’язково якийсь день має бути 10 км пройдено. Вважається круто взяти дітей і пройти з ними маршрут... Хоч з певного віку дітям більше хочеться в телефоні посидіти чи з друзями в місті побути, але батьки все одно беруть дітей на природу: "Ми їдемо на вилет". Вилет - екскурсія, прогулянка. І це святе.


- І нікому не спадає на думку під час "вилету" щось викинути?


- Я цього ніколи не бачила. Батьки цього не роблять. І я не бачила, щоб по дорозі валялося сміття. По-перше, дивно викидати папірчик, бо ж твій папірчик на дорозі буде єдиним. По-друге, ти знаєш, що цього не можна робити, а по-третє, якщо це хтось побачить, то тобі ж вуха відкрутять!



- А ти ходиш зі своїми дітьми в гори?


- Ми брали їх у гори, як вони ще ходити не вміли. А взагалі, діти тутешні до гір звиклі. Зовсім маленьких тягнуть в оцих рюкзачках або на плечах... Це, чесно кажучи, від мене велика пошана батькам. Мої дівчата маленькими палки збирали, шишками кидалися. Ніхто ж не йде на швидкість. Коли йдеш, обов'язково щось цікаве знаходиш: то жука, то ще щось... І ось так, ось так поступово ми долаємо шлях. Я також помічаю, що старші діти, 16-17 років, починають ходити вже без батьків. Мета в них не просто розставити намети й почати пробувати цигарки. А от в них є пункт А, пункт Б, і їм треба трасу поміж ними здолати.


Розмовляла Наталія Пендюр.

82 views
Стежте за нами:
  • Black Facebook Icon
Зелений Ліхтарик
This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now