Шляхами мого дитинства

Катерина Варюта, село Іваничі, Рівненська область

Насичені робочі дні і ні хвилини для себе. Буденна метушня нас повністю поглинає, не лишаючи можливості «літати». Ми постійно кудись поспішаємо, щось чи когось наздоганяємо. Але ж ось воно, життя! Ви його помітили? Можливо, вловили?



Привіт! Мене звати Катя. Я хочу розповісти вам свою історію. І сьогодні вона буде особливою, адже перенесе вас у мою маленьку імперію. Імперію, що зветься дитинство.

Босі ноженята щойно пробігли повз мене в часі і просторі. То були мої ноженята. А за ними ще двійко таких же, то були мої сестри Оля і Яна. Запахло бабусиними пирогами і я зрозуміла, куди вони так швидко бігли. Розпалена піч, заклопотана бабуся – все це так по-справжньому.

А ось і турботлива мама приїхала з берега, вона зі свіженьким молочком. А ви любили в дитинстві високу пінку їсти ложкою? Ми – так! Тож пироги з молоком – і день вдався, так здавалося нам маленьким, безтурботним.

Знайомтесь, а це мій тато, він косить траву в нашому великому саду. Такий високий, дужий, красивий. Тепер ми можемо простелити покривало і відпочивати під широкими кронами дерев, наче під величезним шатром, витканим працьовитими лапками павучків. Ласкаве сонечко не раз заставляло нас мружитись і створювати різні гримаси. Ми навіть грали у гру, хто довше зможе дивитися на сонце, а воно, ніби навмисно, закривало нам повіки. Здавалося, що якщо ми хоч трішки довше на нього подивимося, то відкриється якась невідома таємниця, секрет, про яку знає тільки воно. Ця таємниця так і лишилася не розгаданою.



Я переношусь в цей чарівний світ в своїх думках і щоразу хочу залишитися там надовше. Ми так любили лежати на сіні в спеціально збудованих лашурах і читати книги. Слухати, як бряжчить ланцюг нашого пса, як гребуться кури у свіжонаритій кротовині. А як же весело було з’їжджати з копиці соломи! Щоправда, потім було вже весело не нам, а сусідам, які з великим захопленням слухали, як на нас сварилися батьки за зруйновану копицю. Саме так проходив перший десяток мого життя.

А потім я полюбила наші сільські вечори, коли вся молодь збиралася і гарно проводила свій час, граючи в різні ігри та розповідаючи найрізноманітніші історії від найсмішніших до найстрашніших. Тут були чиїсь перші симпатії, чиясь справжня дружба. Нас окутувало нічне небо, наче теплою ковдрою. Ми могли довго сидіти і співати пісень, аж поки місяць не ховав свого рога за бродячу хмару на небі. А зорі нагадували розсипане мамою пшоно, так і хотілось позбирати їх назад до торбини. Так проходило літо мого другого двадцятка.



Аж ось, де не візьмись, десяток номер три! Я навчаюсь в Одесі. Багато моїх мрій реалізувалися. І все здавалось так чудово, аж поки я не лягала щовечора спати і думками линула в рідне село, до рідних місць, а, особливо – до рідних людей!

Привіт, життя! Хочеться поставити тобі стільки питань! Та чи даси ти мені відповідь хоч на одне з них? Сьогодні я заміжня жінка, у мене двоє дітей і ми будуємо вже свою історію. Але от тільки шкода, що бабуся вже не пече пироги, мама не привозить з пасовиська молоко, лише тато ще й досі намагається тримати в гарному стані наш великий садок. Виявляється, не місце красить людину, а людина – місце. Бо ще й досі я шукаю їх в саду, на огороді, за углом кухні чи гаража. Тепер в кожному куточку нашого подвір’я я шукаєш нового змісту. Приходьте до нас їсти яблука! Таких смачних й годі десь шукати!

Я підходжу до старої яблуні, гладжу її рукою, а вона, наче жаліється мені, що вже стомилася і хоче відпочити. Стає так сумно... А величезну вишню, що завжди нас радувала своїми ранніми плодами, ще минулого літа зламав сильний вітер і наче зруйнував той старезний місточок, який зєднував минуле з сьогоденням. Тепер не було де сидіти і мріяти...

Але є і нові саджанці. Вони не розкажуть мені нічого з мого дитинства, не нагадають про давно забуті історії, але, сподіваюсь, розкажуть їх моїм дітям. Тепер вже моя малеча буде створювати своє казкове дитинство з велетнями-деревами, ночами-крадійками і прожитими роками-птахами.


Ця розповідь з'явилася в рамках конкурсу "Внутрішня карта". Інші статті на тему тут і тут.

Ваш Зелений Ліхтарик.

Стежте за нами:
  • Black Facebook Icon
Зелений Ліхтарик
This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now